Не бійтеся бути щасливими
Знаєте, чому так мало людей щасливі? Тому що ми боїмося бути щасливими. Ще невідомо чого боїмося - щастя чи нещастя. Тому що з другим все зрозуміло, близькі підтримають, допоможуть в разі чого. А як бути зі щастям? І начебто ми цього дуже хочемо, але - і ось таких «але» дуже багато.
Ми боїмося жити добре, боїмося, що за це потім доведеться заплатити. Боїмося привертати до себе своїм щастям зайву увагу, заздрість. Боїмося тієї чорної смуги, яка обов'язково прийде за смугою білою. Боїмося, що щастя хтось відбере. А ще - що це все просто здалося. Тому для багатьох з нас набагато краще і приємніше жити як всі навколо, посередньо, але зате щоб потім за це нічого не було.
Скільки у нас в голові такого сміття, яке заважає нам бути собою і бути щасливими:
• За щастя треба платити.
• Сьогодні щасливий - завтра будеш нещасний.
• Щастя не втримаєш.
• Щастя недосяжне.
• Щастя треба заслужити.
• Щастя треба приховувати і ховати.
• За білою смугою відразу йде чорна.
• Щастя завжди вислизає.
• Щастя дається не всім, не всім належить.
• Не злітай високо, щоб падати не було боляче.
• Щастя десь там, досягти його дуже важко.
• Щастя немає, весь світ - суцільне страждання.
Ми готові багато терпіти заради щастя, яке трапиться коли-небудь потім, але абсолютно не готові до того, щоб бути щасливими вже зараз. Щоб дозволити собі бути щасливими, відкрито самим собі в цьому зізнатися.
Тому ми собі кожен день пояснюємо - це ще не щастя, подумаєш, чоловік і дитина, а ось квартира буде своя - буде щастя! Купили квартиру - ну так тепер іпотеку виплатити! А потім для щастя не вистачає другої дитини. І ще скинути 10 кг. І прибрати зморшки навколо очей. І щоб старший навчався на п'ятірки. І щоб чоловік більше заробляв. І щоб подорожей побільше. І щоб ніхто не хворів ніколи. І так далі до нескінченності. Щастя завжди десь там, а зараз нібито його немає.
Це ніколи не скінчиться, ми все життя так проживемо, в гонитві за щастям. Причому погоня така дивна - ми начебто за ним прагнемо, але при цьому ж від нього ж і тікаємо. Одночасно таке ось роздвоєння особистості. І ще невідомо, який вектор нашого руху сильніший.
Ми вміємо багато - працювати за всіх, тягти все на собі, виносити мізки чоловікові, грудьми пробивати перешкоди, бути сильними. А ось бути щасливими - не вміємо. І боїмося. Боїмося зізнатися собі і іншим - що я вже щасливий. Прямо зараз. Що мені вже для щастя стільки дано!
Щастя прийнято ховати, приховувати, адже воно любить тишу, ним не потрібно ділитися. Тому що можуть наврочити, позаздрити, зламати, чоловіка відвести. Але коли щастя ось так ховаєш, воно кудись пропадає. Недарма його порівнюють з птахом - воно любить свободу, простір, відкритість.
Одна моя подруга своє щастя саме так ховала. Ну так, все є, все добре, сім'я, будинок, улюблена справа, але виду не показувала нікому. Ходила весь час з сумним обличчям, скаржилася на якісь труднощі, щоб ніхто не подумав, що у неї все відмінно. І говорила, що таким чином своє щастя вона береже. А потім чоловік пішов, сім'я розпалася, життя докорінно змінилося. Колишнього щастя немає. І як вона собі це пояснила? «У мене було дуже багато щастя, пора і карму відпрацьовувати і за щастя платити!».
Ми взагалі любимо ці формули - «треба карму свою відпрацювати». Живемо з незрозуміло ким, карму відпрацьовуючи, на роботі все терпимо, мовляв, це карма така, і зі щастям так само. Щось якось занадто багато щастя, треба й міру знати - карма чекає!
Страшно стати щасливою. Як взагалі взяти і дозволити собі таку розкіш? Всі шукають, чекають на нього, а воно, це саме щастя, у мене, чи що? Мені дісталося? А я його заслужила? А мені його справді можна? Правда - правда? А як же всі інші?
Ось уявіть - у вас мрії збулися, ви для цього зробили свій максимум. І ось все, що вам потрібно, у вас є. Але поруч є ті, хто мріяти бояться, нічого для цього не роблять, але теж ніби як хочуть щастя. І що вони будуть відчувати, коли побачать вас щасливою? Чи зможуть вони з вами радіти? Або ж це зруйнує ваші стосунки? А якщо це не просто якісь люди, а близькі? Батьки, сестри, брати, подруги?
Чи легко бути щасливою, коли твої близькі нещасні (нехай і за власним, хоч і неусвідомленим вибором)? Чи можна собі дозволити щастя? Або краще сидіти і мовчати в ганчірочку, вдаючи, що теж не особливо і рада?
Громадська думка дуже сильно впливає на нашу свідомість, і для багатьох з нас вічне «що подумають» важливіше щастя, як такого. Та Бог з ним, з щастям, аби не подумав ніхто нічого!
• Якщо ти щаслива, в тобі будуть шукати вади і недоліки. Не знайдуть - так придумають.
• Якщо ти щаслива, з тебе почнуть більше вимагати, менше давати поблажок, а іноді і три шкури дерти.
• Якщо ти щаслива, багато пояснять це тим, що у тебе для цього були всі вихідні дані. Напевно батьки багаті (навіть якщо це не так), напевно просував її якийсь багатій (навіть якщо і це неправда), напевно просто пощастило - і з чоловіком, і з роботою, і взагалі.
• Якщо ти щаслива, з тобою можуть просто перестати спілкуватися.
• Якщо ти щаслива, тобі багато хто намагатиметься пояснити, що це неправда, що це зовсім не щастя.
• Якщо ти щаслива без зайвих атрибутів, то для багатьох ти божевільна. Знайшла чому радіти. Тобі ще наполегливо пояснять, що щастя таким не буває. Що для щастя треба це, це і це.
• Якщо ти щаслива, тобі пояснять, що треба за щастя боятися, а то раптом воно зникне! І ось ти вже йому не рада, а лише переживаєш, як би чого не сталося.
Але що б люди не говорили, варто розуміти, що розмовляють вони не з нами, а з собою. Вмовляють себе і переконують в тому, що щастя все-таки неможливе, дається не всім і так далі. Тому що замість того, щоб шукати свою дорогу до щастя, багато людей придумують відмовки. Бояться того самого щастя, про яке мріють. І придумують щось майстерно, творчо! Цю б енергію в правильне русло!
У світі дуже багато щасливих людей. Їх не більшість, але їх багато. Але так як сидять всі тихенько, щастя злякати бояться, створюється відчуття, що їх мало. Зате тих, кому погано, видно скрізь і у великих кількостях. На будь-яких форумах, в соціальних мережах проблем і скарг безліч. Створюється відчуття, що всі чоловіки зраджують, всі діти даються пекельно важко, всі батьки вампіри, всі сім'ї живуть з батьками або в однокімнатних квартирах, всім не вистачає грошей... І це якось не надихає і не налаштовує на оптимістичний лад. Створюється відчуття, що щастя - неможливе, коштує дуже дорого, дається тільки обраним.
Неправда. Кожен може бути щасливим, незважаючи на зовнішні обставини і вихідні дані. Джерело щастя - в серці, і не інакше. Навіть якщо є проблеми і труднощі зовні, як це може щось змінити всередині? Ніяк!
Але тим не менше, щастя є. І його досить на всіх. Щастя - це природа нашої душі. Тобто воно притаманне нам від народження до останніх днів. І ми самі робимо вибір - чи хочемо ми бути щасливими. Дозволяємо собі бути щасливими прямо сьогодні і зараз.
Якщо можете, не приховуйте своє щастя, не соромтеся, не ховайте. Не хваліться, а просто світіться ним, зігріваючи надією тих, хто вже встиг його втратити. Не доводьте своє щастя, а просто живіть ним. Несіть щастя в собі, не дивлячись на обставини.
І пам'ятайте, що приховувати щастя і робити вигляд, що його немає, - це ще і жадібність. Діліться ним, заражайте інших, надихайте! І світ зміниться. І ваше життя теж стане іншим, повірте.
Автор: Ольга Валяєва
